Поширеною ситуацією в освіті, сьогодні, є наявність у більшості учнів підключених до мережі комп'ютерних пристроїв. Як тільки мережа виходить за межі комп'ютерного класу, виявляється, що не існує для неї межі. Мережа може бути де завгодно – в спортивному залі, в коридорі, в бібліотеці, на вулиці тощо. І, з точки зору розвитку мобільних технологій та пристроїв, це дуже суттєвий ривок вперед. Тому, освітянам необхідні такі педагогічні інструменти, зокрема інформаційно-комунікаційні технології, які б допомогли їм пристосувати свої професійні напрацювання до нового трансформованого навчального середовища.
Становлення інформаційного суспільства вимагає нової школи, нового змісту й якості освіти. Перед освітою чітко поставлено мету: підготувати учня до життя й активної діяльності за умов інформаційного суспільства, виховати конкурентоспроможного громадянина не лише своєї держави, але й суспільства в цілому.
А що потрібно випускникам школи, щоб бути успішними в XXI столітті? Провідні вчені та фахівці найвідоміших світових компаній склали перелік навичок XXI століття. Їх можна об’єднати в три великі групи.
Життєві та кар’єрні навички (соціальна компетентність):
· гнучкість і пристосування;
· ініціатива та самоспрямування;
· навички соціальні та пов’язані із співіснуванням різних культур;
· продуктивність і вміння з’ясовувати й ураховувати кількісні показники;
· лідерство та відповідальність.
Навчальні й інноваційні навички (предметна компетентність):
· творчість та інноваційність;
· критичне мислення й уміння розв’язувати проблеми;
· навички комунікативні та співробітництва.
Уміння працювати з інформацією, медіа- та комп’ютерні навички (інформаційна компетентність):
· інформаційна грамотність:
– уміння швидко й ефективно шукати інформацію, критично та компетентно її оцінювати, правильно та творчо використовувати для розв’язання проблеми;
– базове розуміння етичних/правових питань, пов’язаних із використанням отриманої інформації;
· медіаграмотність:
– розуміння принципу побудови медіаповідомлень, з якою метою, за допомогою яких інструментів та за яких умов їх виконано, їхні характеристики;
– з’ясування способів інтерпретації інформації різними особами, урахування або відсутність різних оцінок і думок, усвідомлення залежності медіаповідомлень від ціннісних норм і думок, розуміння того, як медіа впливає на думки та поведінку;
– розуміння основи та базових принципів етичних/правових питань, пов’язаних із доступом і використанням інформації;
· ІКТ-грамотність (грамотність у сфері інформаційно-комунікаційних технологій):
– правильне використання цифрових технологій, інструментів та/або комунікаційних мереж для доступу, управління, інтеграції, оцінювання та створення інформаційних даних для успішного функціонування в суспільстві економіки знань;
– використання комп’ютерних технологій як інструмента для спілкування, досліджень, організації, оцінювання інформації, володіння базовим розумінням етичних/правових питань, пов’язаних із доступом і використанням інформації.
Щодо педагогів існує третя група навичок, яка вплинула на зміну структури та змісту поняття «професійна компетентність учителя». Освоєння засобів ІКТ позначається не стільки на зміні структури загальної професійної компетентності педагога, скільки на якісному змісті її компонентів. Має якісно змінитись увесь спектр теоретичних і практичних умінь — складової професійної компетентності педагога. І впевнено почуватись педагог, який не опанував нові засоби інтелектуальної діяльності, сьогодні вже не може.
Виховати особистість може лише особистість. Підготувати конкурентоспроможного випускника може лише конкурентоспроможний учитель. Бути інноваційним — означає не лише одержувати високі винагороди, але й брати на себе відповідальність. Слід розуміти, що на сучасному етапі надання освітніх послуг лише дух інноваційності в навчальній аудиторії зробить наших учнів справжніми переможцями.
