Методичний день - "На шляху до професіоналізму".

«Перший раз у перший клас...» Сьогодні використовую цей вислів не за його традиційним призначенням, а трохи інтерпретую. У ролі першокласника виступатиме молодий учитель, який щойно починає робити свої перші кроки у школі, проводити перші  відкриті уроки.

Учительська доля… Вона не обирає непевних. Це доля особлива, бо вона довірила мені найцінніше у житті – дитячі душі, які треба навчати любові, справедливості, честі.

Поклик своєї вчительської долі я відчула ще в ранній юності. Мене навчали мудрі, хороші вчителі. Саме вони в моїм дитячім серці запалили вогник, який перейшов у полум’я крилатої мрії – стати вчителем, стати такою, як вони, мої рідні наставники.

Я повернулась викладати до своєї рідної школи. Здавалось би, легко пристосуватись, бо школа тобі знайома, але насправді було дуже страшно. Ти відчуваєш велику відповідальність перед учителями, яких досі знала не як колег, а як своїх педагогів. Важко було доповнити формулювання «твій учитель» іншим - «твій колега». Поступово звикла, але мої вчителі так і залишаються моїми вихователями. Я досі вчусь у них, вони допомагають порадами, хорошим настроєм, вірою в мої сили.

Для мене методичний день – це безцінний досвід у самовдосконаленні, формуванні педагогічної майстерності молодого вчителя. Цей захід подарував можливість перейняти досвід у своїх наставників, методистів. Їх мудрі поради та настанови сприятимуть подальшому самовдосконаленню.

Методичний день залишив цілу палітру вражень від приємного спілкування з наставниками, зустрічі з методистами, які наголошували на кроках до педагогічної майстерності.

Молодий учитель - це нова кров, нові ідеї, які впливають у той чи інший спосіб на школу. Не треба боятись «дарувати» себе школі та учням, робити щось неочікуване, цікаве, оригінальне, щось властиве тільки вам.

Люблю свою школу – цей світ дитинства і надій, де не гасне ні на мить натхненний пошук розуму і добра.

Як садівник доглядає молоді саджанці, так і я допомагаю своїм учням тягнутись до світла знань. Бо вірю, що вони виростуть мудрими, творчими, здатними примножувати добро!

Методичний день: шлях до професійної майстерності

Школа молодого педагога

«Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи». Так точно і лаконічно про вчителя писав відомий поет С. Л. Соловейчик.

І тому ми – молоде покоління вчителів – намагаємось докласти усіх зусиль для того, щоб сучасний урок був цікавим, насиченим, оригінальним, а учні якнайкраще проявляли свої знання і   примножувати їх;  а також прагнемо показати всім оту велич своєї професії і прищепити дітям почуття любові, вдячності, поваги до особи вчителя. І саме 13 грудня, у День святого апостола Андрія Первозванного,  молодим педагогам Пилипо-Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів випала можливість поділитися своїм першим вчительським досвідом під час семінару в рамках Школи молодого педагога. Звичайно, вражень було багато, емоції переповнювали кожного з учасників. Найперше, що я відчула, це хвилювання та невпевненість в собі. Але це ж природньо,  тому що ми як ті учні – постійно вчимося і вдосконалюємось. Але найголовніше, що допомогло мені побороти свої страхи – це щирі дитячі посмішки, розумні очі, які хочуть дізнатися щось нове та цікаве. При цьому я щохвилини згадувала слова:

Я щоранку заходжу у клас,

На дитячих обличчях усміх.

Що я варта, діти, без вас?

Ви – натхнення моє, мій успіх.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас

Я учитель, я вчити мушу.

Семінар пройшов у гарній, позитивній творчій атмосфері: кожен педагог проявляв свою ініціативність, усі активно спілкувалися та ділилися досвідом. Під час обговорення особисто для себе я отримала дуже багато цінних порад від методиста з іноземних мов Дуплій Юлії Людвігівни. З її настанов я зрозуміла, що ніколи не потрібно зупинятися на досягнутому, а йти до пізнання істини разом з учнями, розумових, фізичних та духовних сил. Вчитель зобов’язаний бути дуже тонким психологом, щоб уміти розпізнати найкращі якості та схильності кожного учня та допомогти їх розкрити.

Також хочу зауважити, щоб моя вчительська праця не була б такою результативною без мудрих порад та підтримки мого наставника – Перепел Галини  Василівни, за що я їй щиро вдячна. Завжди пам’ятаю її настанови і намагаюсь робити так, як вона радила, а саме – коли йду до учнів, то прагну знайти до них особливий підхід, адже кожна дитина має свій унікальний та дивовижний талант від природи, який потрібно розвивати.

Кожен із нас ставить перед собою людину, яку вважає ідеальною, прикладом для наслідування. Я не побоюсь сказати, що моїм врізцем для наслідування є Саврій Світлана Гаврилівна – Вчитель з великої літери. Скільки багато мудрості можна почерпати для себе від спілкування з нею. Наскільки вона вільно, чітко, цікаво, інколи дотепно висловлює свої думки та дає мудрі поради.

Отже, підсумувавши, я можу з упевненістю сказати, що випадкові люди рідко затримуються в професії педагога. Я вважаю, що не кожна людина може бути вчителем, так як цей фах вимагає колосальної та клопіткої праці, саможертовності, величезного терпіння, любові до дітей та непідкупного інтересу до своє праці.

Своїми враженнями поділилась вчитель англійської мови Пилипо-Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Козловська Аліна Анатоліївна